7 листопада  2007 року виповнюється 119 річниця з дня народження нашого легендарного земляка Н. І. Махна. Його називали бандитом, справу його замовчували, будь-яку інформацію про махновський рух ховали у спец архівах. Сьогодні Нестор Іванович повертається як один з найяскравішіх лідерів громадянської війни. Зараз його порівнюють з Робін Гудом, Спартаком, «товаришем Че». У 29 років він очолив багатотисячну армію під чорним прапором анархії. Унікальність махновського руху полягає в тому, що, захопивши південний схід  України ( з територією більшою, ніж середня європейська держава, з населенням 2,5 мільйони чоловік), Махно почав проводити  перший у світі експеримент створення анархістського суспільства – федерації. Саме ця анархістська Південноукраїнська федерація, знаходячись під постійними ударами і білих, і червоних, проіснувала 100 днів! Як же вдалося вихідцю з найбіднішого селянства степової України,

 з двома класами початкової освіти, створити армію, яка успішно протистояла і денікінським, і врангелівським генералам, що пройшли вишкіл у найкращих  військових закладах царської Росії.

      Два з половиною роки партизанської боротьби, нескінченні бої та походи створили унікальну тактику махновців, і перетворили Махна в талановитого полководця, здатного виводити своє військо з безнадійних ситуацій, цілковитих оточень, отримувати неймовірні перемоги. Постійна небезпека, похідне життя, коли махновці цілодобово не злазили з коней, проводили рейди по 100 верст на добу, щоденні бої та близькість смерті – усе це породило ядро махновських бійців-професіоналів, сміливих і витривалих, котрі вірили тільки у свої сили і безмежно довіряли своєму «батькові».

     В кінці 1920 року замість великих з’єднань (корпусів, бригад), Махно створює невеликі мобільні кавалерійські і тачанкові загони. Головною ударною силою Повстанської армії стає кавалерія. Піхота пересувається виключно на тачанках. В бою махновська кавалерія налітала лавою на ворога і атакувала в лоб, а фланги прикривались кулеметним вогнем. Улюбленим маневром Махна був удар в фланги і тил ворога, що призводило до паніки у лавах супротивника.            

      Важлива роль у Повстанській армії відводилась тачанці з кулеметом. Саме Махно ще влітку 1918 року вперше винайшов цей новий вид озброєння. Лінією кулеметного вогню з 50-200 кулеметів на тачанках махновці створювали «мертвий простір», зриваючи і придушуючи шаленні атаки противника.

       Похідний порядок Повстанської армії являв собою форму хреста із збереженням ударного ядра в центрі. Це ядро служило при наступі авангардом, а при відступі – ар’єргардом. Махновці не відчували страху перед оточенням, навпаки, інколи навіть прагнули в нього потрапити, завдаючи ворогові серйозної шкоди ( були випадки, коли махновці виходили з оточення червоними, які переважали їх по кількості війська у 5-6 разів).

        Успіхи махновців були наслідком відмінно налагодженої розвідки та наповнення тилу і частин ворога власною агентурою. Степовими шляхами волочилися жебраки, вешталися літні жінки, діти, збираючи розвідку для Махна. Величезна кількість добровільних агентів була у кожному повіті.

        Пересуваючись Україною, Махно завжди навідувався у базові райони, знаючи, що там йому допоможуть і там він поповнить свою армію резервами. Базовими районами для махновців були великі села, звідки походила більша частина командирів і рядових махновців. Насамперед це – Гуляйполе, Ново спасівка, Великомихайлівка, Кінські Роздори. У Катеринославській губернії села у Ново московському та Павлоградському повітах; у Полтавській – села навколо Кобеляк, Недригайлова, Зінькова.

        У стосунках махновського тилу і армії велику роль відігравав відділ постачання і соціального забезпечення. Під час своїх наскоків на містечка, склади, цукрові заводи, винокурні, потяги, махновці захоплювали величезну кількість промислової продукції. Ці трофеї спрямовували до базових районів, організовуючи обмін промислових товарів на продукти, коней, фураж.

       Махновська армія мала і ряд суттєвих недоліків, що зволили нанівець її успіхи. Часто у Махна та його штабу був відсутній загальний план дій, або поставлені завдання були нездійсненні. Здебільшого махновці не розвивали початкового успіху і після перемоги ухилялись від боїв, намагаючись відпочити. Але, незважаючи на це, Повстанська армія ввійшла в історію, як одне з найбільш боєздатних і ефективних формувань часів громадянської війни.