Четвер, 12.Гру.2024, 04:55

Меню сайта
Друзья сайта

Банер сайту

банер сайту 

Код для вставки цього банера










Поетичне слово письменників сходу побратимам заходу



Впала Божа сльоза,

Жодна крапка її не замінить...

І не вернеш назад

Все, що цю народило сльозу...

Світе мій золотий,

Ти впустив мене безмір помірять,

Поіменно назвать,

І Вітчизну й козу_-Дерезу...

Україно моя,

Все, що зву я віки Україна,

Все, що бється в мені,-

Вся гаряча крові течія...

Я гукаю у світ:

Ти - кохана, ти - Божа руїна.

Ти - нелюблений я,

Ти - поки ще невпізнаний я...

Щастя - в рідності жить,

Надихатись вітрами обнови,

Дати кров і свою,

Щоб твій зболений край оживав!

Літописці - пишіть!

Неспалиме дарую вам слово...

І усім соловям

Розсипаю пісні з рукава! ( Г. Лютий)

 З 14 по 17 березня 2012 року у Івано-Франківську відбулася зустріч офіційних делегацій двох обласних письменницьких організацій. За ініціативи нового керівництва Національної спілки письменників України вперше за останні два десятиліття четверо літераторів із Запоріжжя поїхали до Івано-Франківська, щоб обмінятися досвідом діяльності з тамтешніми колегами. До цього вони зустрічалися тільки на Шевченківські свята. Але це – інший формат зустрічей, які в тому чи іншому краї проходять раз на 25 років. Тому не секрет, що нині виживає, хто як може й діє, як хто вміє. У народі про таке кажуть: «Варяться у власному соку». А чому б не перейняти одне в одного все, що є найкраще й запровадити в себе? Від цього виграють обидві сторони!

 В Івано-Франківську голова обласної організації НСПУ Євген Баран і відповідальний секретар ООНСПУ Ярослав Ткачівський разом із заступником міського голови Михайлом Вересом і заступником начальника управління культури облдержадміністрації Василем Тимківим зустріли гостей із Запоріжжя ще на вокзалі. Делегацію ЗООНСПУ очолював її голова Григорій Лютий. Разом із ним прибули члени НСПУ поетеси Вікторія Сироватко і наша землячка Любов Геньба та письменник-сатирик Пилип Юрик.

 Зустрічі,  що  поповнюють  лави  шанувальників

 Спочатку запорізькі гості побували на обласному телебаченні «Галичина». Кожному степовикові відвели по двадцять хвилин майбутнього ефірного часу – ці виступи поступово показуватимуть у запису глядачам Прикарпаття. Тому галичани матимуть змогу побачити й почути кожного із гостей, бодай коротко познайомитися з творчістю цих запоріжців.

 Першими ж глядачами – віч-на-віч із письменниками Півдня – стали студенти й викладачі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Зустріч відбулася за сприяння ректора вишу, доктора політичних наук, професора Ігоря Цепенди й директора Інституту філології, доктора філологічних наук, професора Степана Хороба. Євген Баран відрекомендував гостей, а Григорій Лютий більш детально характеризував кожного з них і надавав слово для виступу.

 Свої поезії пресдтавила публіці поетеса Вікторія Сироватко.

Публіка, немов зачарована, слухала Вікторію, а вона дарувала й дарувала прекрасні вірші всім присутнім. На закінчення вона прочитала поезію, присвячену бібліотекарям, яких назвала «книгинями», чим зворушила душі представниць цієї прекрасної професії.

 Не менш успішним був виступ і лауреата конкурсу читців поезії імені Тараса Шевченка (Київ) Любові Геньби, яка мешкає в Гуляйполі й обіймає посаду директорки краєзнавчого музею. Її вірші наповнені степовою волею, запахами чебрецю й ковили. Вони дихають і праісторією, змальовуючи скіфські кургани та проводи козака до війська, і тонким народним гумором, як у вірші про весілля.

 Хоча й почала свій виступ поетка з вірша, присвяченого селу Грушевому, де народилася й виростала. На жаль, політика «неперспективних населених пунктів» комуністичної неперспективної влади призвела до того, що села не стало. Хоча й нині Люба їздить туди в дні радощів і журби, щоби поговорити з прадідами й прабабусями, які там поховані, вклонитися їхнім могилам.

 

І вовіки віків нині й прісно,

Називаю цю землю – Вітчизна.

Чистим помислом, серця прозрінням,

Називаю цю землю – спасінням.

 

Білі лебеді сплять серед степу,

І від білості серцеві тепло.

Сірі гуси розхлюпують воду,

Жабенята звелись хороводить…

 

За Варварівку сонце заходить,

А по радіо знов про погоду;

Що на заході буде дощить,

А на сході природа мовчить.

 

Слуха лебедів і лебедят.

Диха в Мордика грушами сад.

Носять бджоли туди і сюди

Жовтий сік, що аж гуснуть сліди.

 

Гусне небо, і гусне рілля,

Хмарка хвостиком он метиля...

Так це близько… І, навіть, здаля

Тепле марево біль затуля.

 Лауреат всеукраїнських літературних премій журналу «Перець», імені Степана Руданського і Степана Олійника Пилип Юрик розповів про Міжнародну асоціацію гумористів і сатириків, засновану в Запорізькій області Петром Ребром. До неї входить і Прикарпатський курінь, який очолює заслужений артист України Микола Савчук із Коломиї. Тому запорізький гумор переплітається з прикарпатським, а сатирики Івано-Франківщини вже давно плідно співпрацюють із запорізькими колегами. Прикладом тому – отримання Миколою Савчуком літературної премії імені Петра Сагайдачного в місті металургів.

 Пилипа, як і його колег, непокоїть нинішня мовна ситуація в Запоріжжі, коли на вулицях міста практично не чути української мови, а в кіосках продають лише російську низькоякісну періодику. Тому й одна з його гуморесок названа: «Одкровення Семена Шлункомдума, хохла-безбатченка», в якій автор викриває нігілістів-яничарів, котрим свині та бугаї рідніші й миліші, ніж мова прадідів.

 Але чи не найбільший успіх у глядачів мав поет, лауреат Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди, обласної літературної премії імені Миколи Нагнибіди, заслужений діяч мистецтв України Григорій Лютий. І розповідями про себе, і власними віршами він не давав публіці заспокоїтись, а тим більше, «заснути».

 Особливо всіх порадували продекламовані ним уривки з відомого роману-пісні «Мама-Марія». В образі його головної героїні більшість побачила многостраждальну Україну. Про це потім говорили як глядачі, так і письменники-іванофранківці. Вони зазначали, що інтернетні вигадки про «низьку» художність роману Григорія Лютого – не що інше як нісенітниця.

 Досвід  за  плечима  не  носити

 Такі ж зустрічі з читачами відбулись і в обласній універсальній науковій бібліотеці імені Івана Франка (директорка Людмила Бабій), гімназії №1 (директор Ігор Дейчаківський), Центрі патріотичного виховання учнівської молоді імені Героя України Степана Бандери (директорка Галина Савченко), Літературному музеї Прикарпаття (директор Володимир Смирнов). Івано-Франківським колегам особливо сподобалося те, що запоріжці майже всі твори читали напам'ять. Думаю, що письменники Півдня після всіх цих зустрічей тепер і на Прикарпатті матимуть своїх шанувальників.

 У зустрічах із запоріжцями, окрім названих, взяли участь прикарпатські письменники Володимир Качкан, Василь Бабій, Ольга Бабій, Василь Лесів, Дмитро Юсип, Нестор Чир, Ярослав Ясінський, Неоніла Стефурак, Мирослав Аронець, Василь Шкурган, Василь Карп'юк та інші.

 Літераторам із Запоріжжя дуже сподобалися взаємини колег із Івано-Франківщини з місцевою владою. Степовики зробили висновок, що на Прикарпатті влада високодуховна, дбає не тільки про газ чи м'ясо, а й про те, щоб тутешні жителі були висококультурними людьми. Саме тому тут пречудове ставлення до митців узагалі й майстрів красного письменства зокрема. Про це свідчать хоча б цифри, які назвав на зустрічі із запорізькими літераторами заступник міського голови з гуманітарних питань Михайло Верес. Міська рада щороку виділяє на книговидання 99 тисяч гривень. Така ж сума витрачається ще й на купівлю книг для бібліотек Івано-Франківська. У місті цього року планують встановити три меморіальні дошки в пам'ять про місцевих письменників. До речі, сам Михайло Йосипович передплачує й постійно читає «Літературну Україну» та «Українську літературну газету», пише художньо-публіцистичні твори.

 

В обласній раді відбулася зустріч запорізьких літераторів із заступником голови облради Остапом Дзесою. Обласна влада, за його словами, пишається тим, що 25 лауреатів Шевченківської премії – вихідці з Івано-Франківського краю. Серед них – письменники, художники, композитори, кіносценаристи, інші митці. Саме депутати обласної ради вирішили передати ООНСПУ будинок, у якому свого часу жив син Великого Каменяра – Тарас Франко. Фінансує обласна влада випуск журналу «Перевал». Цього року, за словами Остапа Васильовича, на книговидання в області виділять один мільйон гривень. Тут діє обласна програма «Духовне життя», завдяки якій заохочуються письменники, які пишуть на таку тему. Існують ще й літературні конкурси імені Василя Стефаника, Івана Франка, Ярослава Дорошенка, Павла Добрянського, Марка Черемшини, Тараса Мельничука й Марійки Підгірянки, лауреати яких отримують премії.

 Запоріжці були вражені таким ставленням обласної та міської влади до майстрів слова. Адже в Запоріжжі та області всі названі цифри заступають нулі: кількість виділених грошей на книги – нуль, кількість літературних премій – нуль. Влада в цьому краї дбає більше про метал і гроші у власній кишені, ніж про духовність та людей мистецтва. Свідченням цього є й безпритульність Запорізької обласної організації НСПУ. Як і при радянсько-комуністичній, так і при теперішній владі письменники тут не мають навіть свого приміщення.

 Соборна  Україна    понад  усе

 Із заступником голови обласної влади відбулася досить відверта розмова. Письменник Пилип Юрик розповів про спекуляції запорізької влади щодо дотаційних регіонів, зокрема, й Івано-Франківщини. Адже колишній голова облдержадміністрації Борис Петров неодноразово заявляв, що Запорізький регіон є донором і «годує» всі дотаційні області. Остап Дзеса категорично не поділяє таких думок і заявляє, що такі балачки – звичайне політиканство, намагання посварити жителів Сходу й Заходу, пошматувати Україну на окремі князівства. Він упевнений у тому, що тільки несправедливе, безконтрольне й свавільне стягування коштів із областей Кабінетом Міністрів є причиною дотаційності багатьох регіонів. І тут не винні ні жителі Прикарпаття, ні Запорізького краю.

 - Ми всі – діти України, її сини й доньки, тому повинні бути разом, - зазначив посадовець. – І ніхто не має права посварити між собою жителів будь-яких областей. Я впевнений, що Україна була й буде єдиною, соборною державою!

І болить мені Україна,

Так болить, що не можна більш.

І спинається на коліна

Мій згорьований теплий вірш.

 

А була та весна жінкою,

Після свята усіх святих.

Я до тебе прийшла українкою,

Українцем назвався ти.

І відкриті були вольності

Без клинка і без палаша.

Ми єдиному Богу молимось,

Бо єдина у нас душа.

 

Чи задумались ви, політики,

Світом править любов, таки.

І притоки її і витоки.

Через серце ідуть навпрошки.

І душа моя замилується,

Стануть біди усі малі.

Схід і захід за нас цілуються,

Найщасливіші на землі. ( Л.Геньба)

var container = document.getElementById('nativeroll_video_cont'); if (container) { var parent = container.parentElement; if (parent) { const wrapper = document.createElement('div'); wrapper.classList.add('js-teasers-wrapper'); parent.insertBefore(wrapper, container.nextSibling); } }

Рейтинг сайта в веб-каталоге misto.zp.ua
Наверх