Культурна скарбниця минувшини

Світлана МІРЗОЄВА, науковий співробітник район­ного краєзнавчого музею

Міжнародний день му­зеїв святкується з 1977 року, коли XI генеральна конференція ІСОМ (Міжна­родна рада музеїв) ухвали­ла рішення про щорічне професійне свя­то. Офіційно воно було затвердже­не Асамблеєю ООН і почало діяти з 1978 року більше ніж у 150 країнах світу.

У нашій дер­жаві цього дня безкоштовно і по-святковому відкривають свої двері всі музеї держави. І, зви­чайно ж, у цей день гостинно запрошує пори­нути у в світ ми­нувшини і наш районний краєзнавчий музей. До речі, тут завжди радо прий­мають гостей - і в будні, і в свята. Адже головне кредо співробітників музею - це слова давньогрецької бо­гині Кліо, богині історії: «Хто пізнав історію - той пізнав світ». А історію пізнавати тут - справжня насолода. Адже кожна експозиція - то справжній неповторний світ, в який занурюєшся з головою. Начебто справж­ня «машина часу», перено­сить відвідувачів у ті далекі славні часи, в яких ожива­ють образи минулого.

Хотілося б трішечки де­тальніше зупинитися хоча б на кількох заходах, про­ведених тут протягом року. Особливо неповторне вра­ження справив на гостей вечір, приурочений міжна­родному жіночому дню - «Жінок у нас красивих, як беріз». Цього дня в музей завітали справжні Галатеї нашого міста - привабливі, чарівні, мудрі, величні, та­лановиті. Гості послухали, ніжні пісні, звернулися до спогадів та мрій і просто відпочили, забувши про свої проблеми й непорозу­міння. Кожна жінка, при­сутня на святі, відчула у своєму серці маленький дзвіночок... То дзвіночок надії, яка повертається до нас із весною.

Зачарувала всіх своїм виступом наша талановита землячка Діна Приходько. Справжньою окрасою свя­та став і романс у вико­нанні Наталі Діденко. Це було дійсно свято краси, музики, поезії, любові та ніжності.

Не можна не згадати про ті заходи, які прохо­дять у експозиції, що висвіт­лює життя та побут міщан початку XX ст. У цій кімнаті оживають талановиті по­статі минулого, люди, котрі на різних теренах прослав­ляли наш край: барон Ми­кола Корф, поет Григорій Кернеренко, композитор Микола Рачинський, фоль­клорист Віт Косовцев, дра­матург Єлисей Карпенко, та інші. Тут оживає та зача­ровує всіх присутніх форте­піано 1902 р. випуску, на якому звучать вальси Шу­берта, Шопена.

Із традиціями та звича­ями рідного народу зна­йомляться відвідувачі в справжній селянській хаті кінця XIX ст. А які ж традиції без українських народних пісень, які завжди тут зву­чать?! Жоден захід, прове­дений у селянській хаті, не обходиться без традицій­ного українського частуван­ня - звичайно ж, варениками, які так смачно готу­ють лише на Ук­раїні.

Незабутнє вра­ження на гостей завжди справляє театралізоване дійство «Три ко­хання Нестора Махна», яке пере­носить відвідувачів у буремну епоху громадянської війни. Там виринає з історичних скри­жалей справжній Нестор Махно, Га­лина Кузьменко, Настя Васецька. Завдяки майстерно­му виконанню цих ролей, глядач уже не розуміє, де кінчається реальність і почи­нається вигадка - і тому відчу­ває себе у справжній круго­верті тих подій.

Ось такий він, наш крає­знавчий музей - храм історії, справжня окраса нашого міста. Хто хоч раз завітав сюди, буде повер­татися знову і знову. Про це свідчить, книга відгуків із численними побажаннями і подяками та безперерв­ний потік відвідувачів, які побувавши на нашій свя­щенній історичній землі, залишають тут частинку свого серця і мріють повер­нутися знову...

Музеї - це справжні куль­турні скарбниці України, що стверджують сучасне і по­в’язують нас із минулим. Це неоціненний подарунок нащадкам і наше послан­ня в майбуття! Адже хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього.